Я́ЗВА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ви́разка. Ревматизм ламав у негоду старі кості, у декотрих [ченців] було залізо на голому тілі і жахливі язви корости під залізом (Ю. Янов., II, 1958, 104); — Ох і дає вона йому, та язва,— розповідає зараз Федя про директора. — Буває, в степу впаде на землю й качається біля машини.., аж корчить його (Гончар, Тронка, 1963, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 627.