ЯЗ, я́зу, ч., риб. Пристрій у вигляді плоту, частоколу впоперек річки або затоки з ворітьми, в які вставляють вершу чи ятір для ловлі риби. Піде [батько] рано-рано, язи позаставляє, .. в’юнів, карасів наловить (Барв., Опов.., 1902, 54); Стіснена прибережними скалами і перегачена дерев’яним язом вода, скажено ревучи, кидалася запіненою лавою на якого півтора метра вниз (Фр., IV, 1950, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 627.