ЯДУ́ЧЕ. Присл. до яду́чий. Порохами, гарматним відгулом Злий татарник ядуче пропах (Мал., II, 1956, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 626.