ЯВОРО́ВИЙ, а, е. Прикм. до я́вір. Не тільки до святкового, але й до буденного, робочого сучасного вбрання пасують.. «гуцульські» прикраси у вигляді намиста, поясків, браслетів, брош [брошок], виточених з грушевого або яворового дерева (Нар. тв. та етн., 2, 1963, 19); *Образно. Юнь моя ромашкова, Юність яворова! Блискає за вибалком Місяця підкова (Мал., Звенигора, 1959, 81); // Зробл. з явора. На похилих людських плечах коливалася яворова домовина (Стельмах, II, 1962, 9); // Який поріс яворами. Не вийде Оксана в яри яворові — Лежить партизанка в широкій долині; І кров замерзає на хустці терновій (Стельмах, V, 1963, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 622.