ЯВОРИ́ТИСЯ, и́ться, недок., рідко. Утворювати коловерть (про течію, воду); вирувати. Дунай, Дунай! Так ось який ти!..Вирують темні глибини, явориться вода, як на підводному камінні… (Гончар, III, 1959, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 622.