ЮХА́, и, ж., діал. Юшка (у 1 знач.). Клавки немає: гайнула в луг по воду для юхи, над якою ворожать Килина й троє дівчат (Мокр., Слід.., 1969, 115); Скінчиться кльов [клювання], І весь улов Спливе в юсі пахучій (Бичко, Сійся.., 1959, 133).

◊ Набра́тися юхи́ чиєї, якої — засвоїти чиїсь манери. Школярської юхи набрався (Номис, 1864, № 6097).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 617.

Юха, юхи́, ж.

1) Супъ, уха, вообще жижица въ вареной пищѣ. Вх. Уг. 278. Юхи підсип, коли єсть. Ном. № 13363. З дешевої риби і юха дешева. Ном. № 10535. Чаще въ этомъ знач. употребляется Ум. Юшка. (Cм.). набра́тися чиєї юхи́. Усвоить чьи манеры, обычаи, духъ. Школярської юхи набрався. Ном. № 6096.

2) Кровь (презрительно). Желех. Собача юха, употр. какъ бранное слово. Як поп’ється, то йому не кажи ні злого ні доброго, — така собача юха. ЗОЮР. І. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 532.