ЮТ, а, ч., мор. Кормова частина верхньої палуби судна. Боцман Смола стояв на юті з буксирним кінцем і пильно стежив за командирським містком, ждучи наказу (Ткач, Жди.., 1959, 15); Три постріли з гармати в туман. Прислухаються на салінгах. Прислухаються біля бортів, на марсі, на юті (Довж., Зач. Десна, 1957, 450).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 617.