ЮПІ́ТЕР, а, ч. Потужний електричний дуговий освітлювальний прилад, прожектор, признач. для кінознімання при штучному або комбінованому освітленні та для інших потреб. Оператори клопоталися біля юпітерів, діловито стрекотали кінокамери (Мист., 5, 1963, 26); Гриміли, майже не стихаючи, впереміш з оркестром оплески, сяяли не гаснучи юпітери (Коз., Листи.., 1967, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 614.