Ю́ПОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ю́пка. Везе [козак].. маленькій дочці юпочку парчову (Кост., І, 1967, 47); На голові у неї був чорний платок, на плечах чорна юпочка, з-під котрої вибивалося чорне плаття (Мирний, І, 1954, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 615.