ЮНА́ЧКА, и, ж. Жін. до юна́к. Чув [Лодиженко] і голос тієї ж щирої юначки, що цяточку йому з святого мулу наївно на чоло поклала (Ле, Міжгір’я, 1953, 269); — Я проваджу справу виховання тисячі юнаків і юначок (Досв., Вибр., 1959, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 613.