Ю́КА, и, ж.

1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками; вирощується як декоративна. — Стережіться, докторе, оцієї юки! У неї кожний лист кінчається такою гострою голочкою, що тільки торкнись — кров потече! (Наука.., 5, 1966, 26).

2. Волокна цієї рослини, з яких виготовляють канати, рогожі і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 613.