ЮВЕЛІ́Р, а, ч. Майстер, що виготовляє художні вироби, прикраси і т. ін. з коштовних металів і каміння. Кого тільки тут не було: .. гончарі й кожум’яки в шкіряних фартухах, ювеліри і зброярі, рибалки й дроворуби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 167); Родом [Тася] з Білої Церкви, де батько її мав будиночок і був колись ювеліром (Дмит., Розлука, 1957, 12); // Торговець, продавець ювелірних виробів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 611.