ЩІЛИ́ННИЙ, а, с.

1. Який має щілину, щілини. Щілинна лампа; Щілинний диск; // Який проходить, проникає крізь щілину; // Який є щілиною. Коли вода витікає не з водовмісної верстви, а з щілин водонепроникних порід,— такі джерела називаються щілинними джерелами (Курс заг. геол., 1947, 127).

2. лінгв. Утворюваний від тертя повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний. При творенні приголосного в якій-небудь частині мовного апарату може виникати щілина, тоді повітря проходить крізь неї з більшим або меншим шумом тертя. Приголосні, утворювані таким способом, називаються щілинними, або фрикативними (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 590.