ЩУРОЛО́В, а, ч.

1. Той, хто ловить щурів (див. щур¹) і знищує їх.

2. Собака особливої породи, яка знищує щурів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 611.