ЩУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., рідко. Те саме, що мру́житися. Вона короткозора і щуриться, але очі в неї такі карі та блискучі, мов умиті ранньою росою (Донч., IV, 1957, 46); Вітька щось думав своє. В його уважніше щурились очі (Вас., II, 1959, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 611.