ЩУПАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до щупа́к; належний щупакові.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 610.

Щупаків, кова, ве Принадлежащій щукѣ-самцу. У щупаковій голові є такі кісточки. ЕЗ. V. 179. Поли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу. ЕЗ. V. 178.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 530.