ЩУП, а, ч. Назва різних приладів (перев. у вигляді стержнів), інструментів, за допомогою яких виявляють, зондують що-небудь. Агрегат обробляє грунт у міжряддях виноградника. Біля лап, що знищують бур’яни під кущами, — щупи. Як тільки на їх шляху трапляється шпалерний стовп або штамб куща, щуп відхиляється, передає сигнал системі гідророзподілу, яка відводить лапу (Знання.., 9, 1965, 11); Любчині дівчата, як ті геологи, нишпорили по всіх садках з щупами і де тільки щуп легко йшов у землю, відразу ж починали копати — шукати перегній (Минко, Вибр., 1952, 46); // Саперний інструмент для виявлення закладених під землею мін, мінних загороджень; // Порожнистий стержень з гострим наконечником для забирання проби сипких і в’язких тіл (зерна, борошна, мастила тощо). Він відшукав її на полустанку.. Стояла на пшеничній горі біля амбара з блискучим щупом у руці, тендітна, тоненька, сипала з щупа на долоню зерно, неначе шеретувала на сонці (Мушк., День.., 1967, 21); // Інструмент з набором різних за товщиною металевих пластинок для вимірювання зазорів між деталями машин та механізмів. Щупами називаються довгі тонкі пластини, товщина яких є мірою. Щупи застосовуються для вимірювання невеликих просторів між двома близько розташованими одна до одної поверхнями спряжених деталей (Допуски.., 1958, 313); // Легкий ручний свердел для дослідження неглибоко розташованих м’яких порід і торфовищ.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 609.