ЩОНАЙКРА́ЩИЙ, а, е, підсил. Найвищ. ст. до га́рний 1-5, добрий 1-6, 8 і хоро́ший. Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно (Греб., І, 1957, 49); Кози добірні він гнав, щонайкращі з цілої отари, Для женихів на обід (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 344); — Ну й ялинка! От ялинка! Щонайкраща саме ця! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 605.