ЩОЛОПО́К, пка́, ч., діал. Вершина, верх гори.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 604.

Щолопок, пка, м. Верхушка, макушка. Вихвативсь, як на щолопок. Ном. № 7575. Почвалав на щолопок гори довідатись, що там діється. Полт. г. Ум. Щолопо́чок. Почепила квітку на голову на щолопочку. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 529.