ЩОГЛОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до що́гла. На щоглах світили щоглові вогні (Трубл., Лахтак, 1953, 96); У стапельному цеху новатори.. механізували правку трубчастих конструкцій щоглових пристроїв (Наука.., 2, 1957, 18); // Признач, для виготовлення щогл. Рубали [солдати] щоглові сосни й вікові дуби, пиляли дошки, стругали колоддя, палі для мостів (Довж., Зач. Десна, 1957, 304); Ліс навколо був високий, щогловий (Рибак, Зброя.., 1943, 124).

2. мор. Який відбуває службу, вахту на щоглі. Щогловий матрос; // у знач. ім. щоглови́й, во́го, ч. Матрос, який відбуває службу на щоглі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 601.