Про УКРЛІТ.ORG

щовб

ЩОВБ, а, ч., діал. Шпиль гори; прямовисна скеля. Он там на заході з-за високого кам’яного щовба випливає вона [ріка] (Фр., VII, 1951, 262); — Їдемо та й їдемо і вибралися помаленьку на гору. Туди от на щовб (С. Ол., З книги життя, 1968, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 601.

Щовб, бу, м. Що́вба, би, ж. Крутая верхушка горы, утесъ. Новгород.-Сѣверск. у. Гайсин. у. Ходи бо геть: став саме на щовбу гори — посунешся у провалля. Могил. у. Переверни туту високу гору, що на ні є на щовді поставлений хрест. Гн. І. 204.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 529.

вгору