ЩИТОМО́РДИК, а, ч. Отруйна змія родини гримучих з великим щитком на голові. Майже місяць вони проведуть у горах, ловлячи еф, кобр, гюрз, щитомордиків та інших плазунів для зоопарку столиці Узбекистану (Веч. Київ, 29.III 1968,4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 589.