ЩИРОЗЛО́ТИЙ, а, е, нар.-поет. З чистого золота; такий, як чисте золото. Розплету я тобі гриву — Всім козаченькам на диво; Уберу я тебе, коню, В щирозлоту, ясну зброю (П. Куліш, Вибр., 1969, 352); За Милошем йде Іван Косанчич.. Коло шиї єдвабова хустка, А на пальці щирозлотий перстень (Стар., Вибр., 1959, 134); Сонце, наче діжа, котилося аж по землі, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння (Мирний, III, 1954, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 587.