ЩИРОЗЛО́ТИЙ, а, е, нар.-поет. З чистого золота; такий, як чисте золото. Розплету я тобі гриву — Всім козаченькам на диво; Уберу я тебе, коню, В щирозлоту, ясну зброю (П. Куліш, Вибр., 1969, 352); За Милошем йде Іван Косанчич.. Коло шиї єдвабова хустка, А на пальці щирозлотий перстень (Стар., Вибр., 1959, 134); Сонце, наче діжа, котилося аж по землі, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння (Мирний, III, 1954, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 587.

Щирозлотий, а, е.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 526.

щирозло́тий = щирозло́тний = щирозоло́тий — у народній поезії — з чистого (щирого) золота; такий, як чисте (щире) золото. Уберу я тебе, коню, В щирозлоту, ясну зброю (П. Куліш); Ой, п’є Овраменко, ой, п’є, молоденький, З щирозлотного кубка (дума); У шкіряних мішках і великих калитах стояли купи старої, щирозлотої монети (І. Франко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 655.