ЩИРЕ́ЦЬ¹, рцю́, ч. Те саме, що щири́ця. На клуні, що стоїть близенько від житла, Буяє кропива та крокіс шафрано́вий, І по току щирець розрісся пурпуровий (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 205).

ЩИРЕ́ЦЬ², рця́, ч., діал. Незайманий грунт. Я йшла вночі понад кар’єром.. і думала про ту руду, до якої треба пробиватися крізь щирець, шар за шаром знімати грунт (Перв., Дикий мед, 1963, 393).

Щире́ць-пісо́к — чистий пісок. Щирець-пісок шорсткість має (Сл. Гр.).

◊ Ви́пити (попи́ти) до щирця́ — те саме, що Ви́пити до дна (див. дно). Тоді й ми вип’єм до щирця (Сл. Гр.); Попили.. усе до щирця (Сл. Гр.); До щирця́ — те саме, що До дна (див. дно). Ніколи ми не заглянемо в душу навіть найближчої людини до самісінького щирця (Наука.., 5, 1971, 44); До щирця́ допекти́ (допекло́) кого — глибоко зачепити кого-небудь. Тут Демчиху, мабуть, допекло до щирця, бо аж засичала.— Авжеж! На біса жінка… (Вовчок, VI, 1956, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 585.

Щирець, рця, м.

1) Нетронутая подпочва, вообще что нибудь нетронутое. Н. Вол. у., Радом. у.

2) Чистый песокъ. Гол. Од. 43. Желех. Щирець пісок шорсткість має. Любечъ.

3) Раст. Amarantus paniculatus L. ЗЮЗО. І. 111.

4) До щирця. До дна, до конца, до остатка. Тоді й ми вип’єм до щирця. Алв. 37. Тут Демчиху, мабіть, допекло до щирця, бо аж засичала. МВ. (КС. 1902. X. 145). Попили й поїли усе до щирця.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 526.