Щипак, ка, м.

1) Болѣзненный наростъ (напр. сифилитическій) во рту. Лубен. у.

2) Насѣк. уховертка, Forficula auricularia. Вх. Лем. 4 87.

3) Насѣк. жужелица, Carabus. Вх. Лем. 487. Ум. Щипачок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 525.