ЩЕТИНЯ́СТИЙ, а, е. Те саме, що щети́нистий. Край ферми Пріся якраз виганяє на толоку своє.. стадо,— вона тепер щетинястих вепрів отих пасе, що завжди голодні, забрьохані (Гончар, Циклон, 1970, 54); Поруч з молодицею.. сидів чоловік плечистий, приземкуватий, з чорним щетинястим усом (Вовчок, І, 1955, 243); — Видно, добрий могорич випили чи гостювали в добрих людей.— Ви вгадали,— відповів, усміхаючись, вуйко і погладив двома пальцями свою щетинясту бороду (М. Ю. Тарн., День… 1963, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 583.