ЩЕРБИ́ТИСЯ, и́ться; мн. щербля́ться; недок. Ставати, робитися щербатим (про що-небудь). У темряві густій ніхто не бачив, Як блискала й щербилась ясна зброя (Л. Укр., І, 1951, 115); Оковані жерстю, товсті дубові ворота ніяк не піддавались ударам сокир, що щербились об залізо (Добр., Очак. розмир, 1965, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 582.