ЩЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до щепи́ти; // у знач. прикм. Вирощений за допомогою щеплення. Узбіччям горба вилася серпантиною алея аж до самого потічка, обсаджена обабіч кущами дорідної щепленої порічки (Вільде, III, 1968, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 581.