ЩЕ́ПКА, и, ж. Молода щепа (у 1 знач.). Огород був скопаний, засаджений яриною, з-між [з-поміж | якої тут і там виростали гарні щепки яблунь та груш (Фр., IV, 1950, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 581.