ЩЕ́ЛЕПА, и, ж.
1. Одна з двох лицьових кісток, в яких тримаються зуби. О. Хведор закинув голову назад, підняв угору куценьку борідку і захихикав, показуючи усі щелепи і два рядки білих зубів (Н.-Лев., І, 1956, 118); Андрій крутив головою, а говорити не міг: йому звернули щелепу (Тют., Вир, 1964, 413); Деякий час всі мовчки працювали щелепами, пережовуючи не тільки їжу, але й збуджені промовою думки (Дмит., Розлука, 1957, 72); Обличчя його зробилось суворішим, щелепи міцно стиснуті (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 112); *Образно. Не знав Нур’ялі, з чого почати: з усіх кутків дивилися на нього злидні, шкірячи беззубі щелепи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 262); // Такий орган у тварин. В Антарктиді виявлено незвичайну знахідку — частину щелепи крокодила, який жив там близько 200 мільйонів років тому (Веч. Київ, 17.I 1969, 4); // Орган захоплювання і часто подрібнення їжі (у комах). Складні рухи щелеп і хоботка з язичком дають змогу бджолі залежно від умов хлептати, злизувати або всмоктувати корм (Бджоли, 1955, 27); // Частина обличчя або морди, де містяться ці кістки або органи.— Ой, люта ж я, люта! Бий мене, ой, бий же мене! — Та все підставляє йому щелепи (Н.-Лев., II, 1956, 9); З привички чи із знервовання його ліва щелепа то корчилася, то знову розгладжувалася (Ірчан, II, 1958, 96); Чорнява борідка пробивалася на щелепах (Ю. Янов., II, 1958, 54); Грицько.. кинувсь і з усього маху вдарив кулаком Колодія у щелепи. Той відлетів од вікна кроків на п’ять і гепнув на землю (Головко, А. Гармаш, 1971, 356).
2. Пластинка із вставними зубами; зубний протез. Коли ми прибирали в розкішній спальні, засланій і завішаній награбованими килимами й картинами, я побачив у склянці з якоюсь водою штучну щелепу Вовчихи (Сміл., Сашко, 1957, 116).
3. спец. Деталь машини, механізму, інструмента тощо, призначена для закріплювання, захоплювання або подрібнювання чого-небудь. Велике гранітне груддя.. попадало в щелепи великої дробарки, де й трощилося на дрібне каміння (Коцюба, Нові береги, 1959, 19); Тишу зимового лісу прорізав гуркіт мотора. Дивовижна машина з сталевими щелепами підходить до товстенної сосни і, трохи напружившись, легко валить велетенське дерево (Веч. Київ, 23.II 1967, 4); Щелепа екскаватора вивертає землю на широку рухливу стрічку. Це гумовий конвейєр (Вітч., I, 1974, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 580.