ЩЕ́ДРІСТЬ, рості, ж.
1. Властивість за знач. ще́дрий 1. [Демко:] О, ти щедрий! Тільки що через твою щедрість не то що зайвої мірки хліба, а й кожушини на нашій спині скоро не зостанеться… (Кроп., II, 1958, 196); Кирило Сидоренко замислився. У щедрість далекосхідного племінника він не повірив ні на мить (Собко, Звич. життя, 1957, 190); Як людина і митець В. Симоненко вирізнявся своєю винятково багатою душевною щедрістю і добротою, постійною готовністю ділитися з людьми всім (Вітч., 3, 1967, 157).
2. Якість за знач. ще́дрий 3. Земле-землице, ..ми в пожадливості своїй хочемо узяти від тебе побільше, забуваючи, що при всій щедрості настане колись край твоїм багатствам (Цюпа, Краяни, 1971, 28); Вечір був прекрасної прозорості й липневої щедрості, у червні лили плідні дощі (Ю. Янов., І, 1954, 271); Про метричне й ритмічне багатство творів Малишка, ..про щедрість його мови, про різноманітність його жанрів.. можна б написати цілий дослід (Рильський, Веч. розмови, 1964, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 578.