ЩЕДРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. щедрува́ти. Колядування та щедрування на певному етапі свого існування ставало щасливою нагодою й дитині та юнакові попробувати свої «артистичні» здібності (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 579.

щедрува́ння (від щедрува́ти) — старовинний народний обряд, за яким у Новорічний (Щедрий) вечір молодь (перев. дівчата) вітають з Новим роком і співають щедрівки як різновиди колядок; щедрують також новорічного ранку, бажаючи господарям щастя, здоров’я, щедрого врожаю: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, Зверху колосиста, зісподу корениста. Будьте зі святом здорові, з Новим роком!».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 655.