Про УКРЛІТ.ORG

щебіт

ЩЕ́БІТ, бету, ч., діал. Щебет. Минулись стрічі вечорові, Минувся щебіт солов’їв. Твій слід, загублений в діброві, Вже першим проліском зацвів (Стельмах, V, 1963, 283); *Образно. Слухаю щебіт я ночі короткої, В снах солов’їних заснули сади (Мал., Запов. джерело, 1959, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 577.

вгору