ЩАСЛИ́ВИТИ, влю; виш; мн. щасли́влять; недок., перех. Робити кого-, що-небудь щасливим. Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (Рильський, Поеми, 1957, 230); Ми, повні сил і героїзму, Будуєм Мир — і ти, і я! Все швидше йде до комунізму Радянська здружена сім’я: Щасливить світ своїм походом, Землі дає життя і цвіт!.. (С. Ол., Вибр., 1959, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 572.