Про УКРЛІТ.ORG

щасливий

ЩАСЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який має щастя, який зазнає щастя, радості. Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (Н.-Лев., II, 1956, 329); Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л. Укр., III, 1952, 472); У білому вбранні на білій постелі на фоні світлої стіни сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля (Довж., І, 1958, 111); В дні ясні й суворі, І в труднощах, і в радості, і в горі Я все своє життя — щасливий був… (Мур., Повість.., 1948, 77); Далеко там, де неба грані, є край щасливий, дорогий (Сос., І, 1957, 348); // у знач. ім. щасли́ві, вих, мн. Люди, яким щастить. І не стануть щасливі вглядатись до лиха, Що в могилу жене нерозумного стиха: Вік такий, що їм тільки у золоті рай,— І кричать вони: золота, золота дай! (Щог., Поезії, 1958, 309); Щасливі завжди тягнуться до гурту, до товариства, наче хочуть поділитися своїм щастям (Гур., Друзі… 1959, 29); // Дуже радий чому-небудь. Я щасливий, що був свідком і учасником цих великих звершень, що мені довірили важливу ділянку післявоєнного відродження, що працював разом із запоріжцями в незабутній рік (Брежнєв, Відродження, 1978, 8); [Публій:] Здоров, Хузане! [X у с а (кидається йому назустріч):] Щасливий надмір, що тебе вітаю! (Л. Укр., III, 1952, 170); [Батура:] І я щасливий, що приїхав до вас. Тут усе нове для мене (Корн., Калин. гай, 1950, 30); Дарина Михайлівна була щаслива, що сина її проводжають люди (Зар., На.. світі, 1967, 3); // чим. Задоволений чим-небудь, радісний з приводу чогось. Музо.., проста дівчино стидлива, Вбога селяночко, співом та сміхом щаслива! (П. Куліш, Вибр., 1969, 368); Курить донецький шлях, і дим над видноколом, Та я щасливий тим, що друзів маю там (Дмит., Вітч., 1948, 51); // з інфін. Дуже охочий, радий що-небудь робити. [Антоніо:] Здаюсь на вашу ласку, мій магістре. [Магістер:] Мій пане, я щасливий вам служити (Л. Укр., III, 1952, 112); Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова..— Я щасливий, пане комісаре, ступити на вашу землю (Ю. Янов., II, 1958, 110); // Сповнений радості, щастя (про почуття). Тихо піднявши голову, глибоко подивилась вона на нього — і радісне, щасливе почуття зародилось у неї… (Хотк., І, 1966, 44); // Який виражає щастя, викликаний щастям. Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (Коцюб., І, 1955, 54); Його очі блищали щасливими вогниками (Досв., Вибр., 1959, 106); Буйна радість закипала йому в грудях, він не міг говорити і тільки всміхався щасливою посмішкою (Собко, Скеля.., 1961, 91); Дід непомітно змахнув щасливу сльозу: — Радість яка… (Донч., VI, 1957, 12).

Бува́й щасли́вий (щасли́ва); Бува́йте щасли́ві — ввічлива форма побажання щастя на знак прощання з ким-небудь. — Прощавай, Мар’яне! Копай свою землю.— Бувайте здорові! — знову крізь смуток осміхається чоловік.— Бувайте щасливі (Стельмах, І, 1962, 29); Будь щасли́вий (щасли́ва); Бу́дьте щасли́ві: а) уживається як побажання кому-небудь щастя в житті. — Поможи нам, боже, довести діло до кінця, а ти, дочко, будь щаслива й здорова (Н.-Лев., II, 1956, 280); б) ввічливе побажання щастя, добра на знак прощання з ким-небудь. [Долон:] Я піду, царівни. Щасливі будьте! (Л. Укр., II, 1951, 272); Щасли́вий (щасли́ва) служи́ти вам (тобі́ і т. ін.) див. служи́ти.

2. Який приносить або приніс щастя, успіх, удачу; винятково сприятливий, радісний. Щасливі дні, щасливі ночі, Коли при свічці лойовій, Хоч мерзли пальці, сліпли очі, ..Я так над книжкою сидів (Фр., XIII, 1954, 411); [Кирило:] Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (Мирний, V, 1955, 144); Знай, Ономаю, шлюб такий не буде з Кассандрою щасливий (Л. Укр., II, 1951, 286); Передайте товаришам Вашим мою сердечну вдячність і бажання веселих свят та щасливого нового року (Коцюб., III, 1956, 450); Про себе одне знала [Катря], що як не судилося їй життя щасливе, то буде вже так (Головко, II, 1957, 191); Промчавшись конем мимо Ясногорської та Черниша, Маковей привітав і їх щасливою новиною: — Прагу визволено! (Гончар, III, 1959, 445); // Особливо вдалий, гарний. Юра мав вже скалічену руку, але щасливим вдаром раптом зламав надвоє Іванову бартку (Коцюб., II, 1955, 343); Сама кандидатура агронома-селекціонера була щасливою знахідкою для такої справи (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 5); // Який сприяє щастю, радості, успіхові. [Острожин] Вона розшукувала якусь знайому і натрапила на мою домівку. Щасливий випадок! (Л. Укр., II, 1951, 83).

3. Якому випадає щастя, успіх, удача, якому щастить. — Добрий козак; по батькові пішов. Одвага велика, а буде довговічний і на війні щасливий: ні шабля, ні куля його не одоліє (П. Куліш, Вибр., 1969, 62); — А! який той Терешко щасливий! Йому все йдеться! Все йому йде в руку! (Н.-Лев., VI, 1966, 357); — Там, певне, є клад заритий. Може, ми такі щасливі, що той клад знайдемо (Мирний, І, 1954, 248); // у знач. ім. щасли́вий, вого, ч.; щасли́ва, вої, ж.; щасли́ві, вих, мн. Людина, якій щастить. Щасливому щастя (Укр.. присл.., 1963, 181); Не ростуть їх [бідняків] достачі, як у щасливих, щодня, щохвилини, а все дедалі то того не стає, то другого (Мирний, І, 1954, 47).

4. Успішний, благополучний. — Щасливого лову! — кивала вона головою рибалці (Коцюб., II, 1955, 303); — Здрастуй, Грицьку. Із щасливим поверненням тебе! (Головко, А. Гармаш, 1971, 358); Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (Рильський, IX, 1962, 94); // Вигідний для кого-небудь; виграшний. От молодиці і кричать Явдосі: — Ану! паньматко! вибирай місце на щасливу продажу (Кв.-Осн., II, 1956, 11); Іван усе програвав і сердивсь; Каленикові везло: йшла раз у раз карта, і кожну щасливу гру він притрушував сміхом, хоч грав нечисто (Коцюб., II, 1955, 196); // Не пов’язаний з муками, переживаннями; легкий. Щаслива смерть.Ві́рити у щасли́ву зі́рку (зорю́) див. зі́рка, зоря́; Роди́тися (народи́тися) під щасли́вою зі́ркою (зоре́ю) див. зі́рка, зоря́; Щасливої доро́ги; рідко Щасли́ва доро́га — побажання вдалої поїздки, подорожі тому, хто від’їжджає куди-небудь. — Бувай, Іване, бувай, голубе… І в Сибіру живи з правдою і по правді! — говорить [дід Дунай] по праву справедливої людини.— Щасливої дороги (Стельмах, І, 1962, 31); — Поправлюся… Наберуся сил…— Набирайся, сестричко, набирайся… Щасливої тобі дороги!.. (Гончар, III, 1959, 383); — Спасибі, щаслива дорога! — одказувала молодиця (Вовчок, І, 1955, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 571.

вгору