ШШ, виг., розм.

1. Те саме, що ша.

2. Звуконаслідування, що передає звуки шипіння, шелесту і т. ін. Охрім вимиває в місці пшоно і висипає в казанок. «Ш-ш-ш»,— вимовляє вода і випускає на поверхню білу піну (Тют., Вир, 1964, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 570.