ШХУ́НА, и, ж. Парусне судно з двома і більше щоглами й косими вітрилами, а зараз також і з двигуном внутрішнього згоряння. На шхуну, рибалки! Напнуті вітрила Нас кличуть в дорогу (Мур., Трибуна, 1950, 63); Треба було весь час тримати шхуну впоперек хвилі, а вітер усе намагався штовхнути її вбік (Тулуб, В степу.., 1964, 394); Коли приходить старовинна шхуна, А в небі серпень розкида зірки, Охриплу мову сивого Нептуна В його хатині чують моряки (Рильський, І, 1956, 59); До бухти Строкатих Скель, розташованої за двадцять кілометрів на захід від Нігілян, зайшла моторна шхуна (Багмут, Щасл. день.., 1959, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 570.