ШУ́ТКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що жарт. Оксано, Оксано! де твої шутки та жарти? де твої танці та скоки? (Кв.-Осн., II, 1956, 443).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 569.

I. Шутка, ки, ж.

1) Шутка. Шутки, шутки, а хвіст на бік. Ном. № 12658.

2) мн. Пустяки. У вас, шутки бураки, а в нас їдять. Ном. № 12655. Ум. Шуточка.

II. Шутка, ки, ж.

1) Ягненокъ. Отъ слова шутий. Вх. Пч. II. 6.

2) Пушистая сережка вербы, а также и покрытая такими сережками вѣтка. Фр. Пр. 34. ЕЗ. V. 210.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 520.