ШУРХОТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Який видає шурхіт. Через колії, поза горами вугілля, попід вагонами, по шурхотливій жужелиці станційних тупиків водив їх Валет, аж поки привів у якусь темнувату, прокурену комірчину (Дор., Не повтори.., 1968, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 567.