ШУ́РХАННЯ, я, с. Дія за знач. шу́рхати і звуки, утворювані цією дією. Папороть на схилі знову заколивалася, почулося шурхання каміння, що покотилося в долину, і на дорогу, легко несучи гарно збудоване тіло, вийшла косуля (Перв., Опов.., 1970, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 567.