ШУ́РПА, и, ж., діал. Потвора, мара.

ШУРПА́, и́, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 566.

Шурпа, пи, ж.

1) Курица съ торчащими взъерошенными перьями. Рк. Левиц.

2) Женщина въ безобразномъ нарядѣ. Божевільна начепляла на себе дрантя та й ходе мов якась шурпа. Рк. Левиц.

3) Непотребная женщина. Це шурпа — пранцювата баба. Борз. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 519.