ШУ́РКНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до шу́ркати. Коли спів замовк, Санда зачула за собою шелест. Оглянулася. Попри неї шуркнула, мов серна, дрібна дівоча постать (Коб., III, 1956, 501); Коло одної могили щось шуркнуло в прогалину, земля застогнала, хмари захиталися, загуділо громами (Кобр., Вибр., 1954, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 566.