ШУНГІ́Т, у, ч. Гірська порода чорного або матово-сірого кольору, насичена вуглецевою речовиною в некристалічному стані; цінна сировина для будівництва та промисловості. Вуглець (с) у природі зустрічається в трьох формах: кристалічній — алмаз, дрібнокристалічній і прихованокристалічній — графіт і аморфній — шунгіт та вугілля (Курс заг. геол., 1947, 52); У класифікації мінералів шунгіт займає проміжне місце між кам’яним вугіллям і графітом. У ньому міститься від 60 до 70 процентів вуглецю і ЗО-40 — золи (Веч. Київ, 26.I 1972, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 565.