ШУМУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. шумува́ти¹. Незначні втрати припадають на сік з силосу, який витікає під час завантаження силосної маси в споруду та на шумування (Соц. твар., 7, 1956, 64).

ШУМУВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. шумува́ти² і звуки, утворювані цією дією. З кожним кроком все дужче і дужче доносилося до мене шумування моря (Логв., Давні рани, 1961, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 564.

Шумування, ня, с.

1) Броженіе.

2) Вспѣненье. К. ХП. 127.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 518.