ШУМОВИ́Й, а́, е́. Стос. до шуму (див. шум11); пов’язаний з творенням, відтворенням шуму. Буланчик б’є у вокзальний дзвін, свистить у сюрчок, як паровоз, і на шумовому приладі зображає шум поїзда, що відходить від станції (Лев., Драми.., 1967, 350); Деркач. Цей шумовий інструмент існує на Україні з незапам’ятних часів і передається від покоління до покоління. Його частенько застосовують в сільських шумових оркестрах (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 21); *Образно. Загриміла шумова музика трудового міста (Головко, Мати, 1940, 192).
Шумови́й орке́стр — оркестр, який складається переважно з ударних інструментів. Аліна побачила Костя Хмеля, який сів коло неї з деркачкою в руці, виданою йому як учасникові шумового оркестру (Ю. Янов., II, 1954, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 564.