ШУЛІ́К, а, ч., заст. Шуліка. В запалі налетів [Еней] на Мага, Як на мале курча шулік; Пропав навік сей Маг бідняга (Котл., І, 1952, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 560.

шулі́к[а] = шуля́к = ко́рша́к —

1) великий хижий птах родини яструбиних з довгастими крилами і загнутим дзьобом; традиційний об’єкт порівняння та уосібнення жорстокості, хижості, злобності (звідси налітати, кидатися шулікою, як шуліка, мов шуліка); уживається також на означення жорстоких, підступних, хижих людей; віщун лиха. Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (І. Франко); В запалі налетів [Еней] на Мага, Як на мале курча шулік (І. Котляревський); Як я не бачу, де випускаю курчата, так щоб не бачив їх шуляк (П. Чубинський); Коршак кров’ю впивається (приказка);

2) гони́ти шулі́ку (шуляка́) = гоні́ння шулі́ки (шуляка́) див. Ро́зигри1, шуля́к2, Яри́ло2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 652.