ШУЛЬГА́¹, и́, заст.

1. ж. Ліва рука або нога. Коли пішком— то марш шульгою, Коли верхом — гляди ж, право́ю, Щоб шкапа скочила вперед (Котл., І, 1952, 190).

2. ч. і ж. Лівша (про людину). Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 88).

ШУЛЬГА́², и>, ж., діал. Омела. На Україні, в різних місцевостях, можна почути багато.. назв цієї рослини: громовий кущ, баб’ячий прокльон, відьмина мітла, чортове помело, шульга, ялиновий барвінок тощо (Знання.., 3, 1971, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 560.

Шульга, ги, ж.

1) Лѣвая рука и нога. Коли пішком — то марш шульгою, коли верхом — гляди ж, правою щоб шкапа скочила вперед. Котл. Ен.

2) Лѣвша. Мирг. у.

3) Раст. Uiskum album L. ЗЮЗО. І. 141.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 518.

шульга́ — лівак (про людину); здавна дивилися на ліворукого з підозрою, бо він може бути нечистим; також ліва рука або нога. Коли пішком — то марш шульгою, коли верхом — гляди ж, правою, щоб шкапа скочила вперед (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 652-653.