ШУ́КАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до шука́ти.

2. у знач. прикм. Якого шукають, потрібно знайти, розшукати. Шуканий хліб гарний молодикові (Барв., Опов.., 1902, 148).

3. у знач. прикм., мат. Який повинен бути визначений, встановлений. Рівняння, що зв’язує незалежну змінну і шукану функцію, називають інтегралом диференціального рівняння (Курс мат. анал., II, 1956, 226); Шукана величина; Шукане число; // у знач. ім. шу́кане, ного, с. Величина, яка має бути визначена, встановлена.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 557.