ШУБРА́ВЕЦЬ, вця, ч., лайл., діал. Негідник, мерзотник. — Забирайтеся мені з очей, Перожек, бо може дійти до нещастя… Шуя… каналія… шубравець останнього сорту— от хто ви, старий ідіоте! (Вільде, III, 1968, 287); [Яремко:] Чого ви такий злий, пане? [Чмур:] Кепкувати з пана старости? Тая тебе, шу-бравця, роздеру надвоє! (Мокр., П’єси, 1959, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 555.