ШУ́БНИЙ, а, е.

1. Прикм. до шу́ба 1; // Признач. для шуби.

2. З хорошим, теплим хутром, придатним для виготовлення шуб (у 1 знач.), кожухів і т. ін. Шубна порода; // Пов’язаний з виготовленням і торгівлею виробами з хутра. Шубні вироби; Шубний цех.

Шу́бне вівча́рство — розведення овець особливих порід для одержання шкур, які йдуть на виготовлення шуб, кожухів, кожушків та інших виробів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 554.